Жовті жертви жовтих жриць-
Все горять тіла у упириць:
У квіток, роси, трави.
Що ж горять твої раби!
І воскресли твої раби, дивись!
Ніби голі і ніби у свиті.
Крапають,летять кудись,
Твоїм безглуздям ситі.
Я - твоє безглуздя, кохання, омана.
Не всі думки про мене вбиті...
Чи ж бо це не мої торкання чудесного стану
Від твоєї крові гарячої тануть?!
О, не залишай мене на самоті.
Я все без тебе не зпочину.
І все є у відчутті,
Що тебе залишу в серці до загину...
Відкрий очі, відчуй в мені Людину.
Відкрий серце почуй плач,
Нехай долине.
Чи ж бо це ти той жовтий палач?!
Жовтіли жовті рожі.Твої.У свиті.
Гнили тіла, немов квіткові упириці.
Я закопала їх на ганку без водиці,
Бо були кволі,дрімотою вбиті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371541
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.10.2012
автор: Кришталь