Про що співати, коли скрізь брехня?
І радість запізніла не приходить
Коли не відаєш : хто ти, хто я,
Так наче клони привидами бродять.
Ох, клони-клони, бідні ви мої,
Співайте дужче, декому на втіху,
Беріть об’їдки на чужім столі,
Гидливо вам залишені для сміху.
І мусите, хоч знаєте—дурня.
Їм вірити не можна, ні півслову –
Після покосу колеться стерня,
Після укусів відбирає мову.
То ж почекай, душе моя, завмри,
Держи удар: ще світла є півнеба,
Не панікуй, не вішай голови
І починай з нуля, якщо так треба.
Про що співати, коли скрізь брехня…
Та я не є один у полі воїн.
Тож не почну з початку, від нуля –
Лоскоче душу із Майдану гомін.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371498
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.10.2012
автор: Г. Король