«Підвіконня» («Вже нема сил»)
Можливо, кохання не вічне…
Можливо, колись розлюблю…
Закінчилась story трагічно…
Твій образ я вже не зловлю…
Ми не розкажемо нікому як любили…
Ми не побачимо вже разом захід сонця…
Ніхто не взнає, що ми розгубили…
Та я чекатиму на тебе край віконця…
І ми зустрінемось колись, я точно знаю!
Й, забувши давню гордість, обійму.
«Пробач! А хочеш, на коліна стану!
Я над тобою все життя здійму!»
Та ти мовчиш, спаливши мої крила…
Ти не чекав мене… Я просто вже стороння…
Тобі я своє серце знов відкрила.
Холодні погляди… Образа… Підвіконня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371448
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2012
автор: Оля Смілянець