Кипіло небо, плавилося листя,
У келихи грози стікала ніч,
Коли прийшла в кістлявому намисті
Володарка стихійних протиріч.
Дрімучий ліс у снах закам’янілих.
У серці – плід смертельних божевіль.
Цілунками холодними по тілу
Сумління розсипає дикий біль.
На кожному листку, як вирок часу –
Засохлий слід кривавого пера,
І ворони – думки у чорних рясах –
Гаптують хмари сповідями втрат.
Крізь ніч шепоче Королева Осінь,
Мов хоче обійняти забуттям,
І образом печалі стоголосим
Вже вкотре віддзеркалює життя…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371441
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.10.2012
автор: DeathLove