І знову тимчасове потепління,
Кохання всюди квітне у віршах,
А я закохана в своє сумління,
І лине в небеса моя душа…
Забула про гріховне і тілесне,
Немов мережка все моє життя,
Минуле вже ніколи не воскресне,
Прийшла пора на сповідь-каяття...
Хотіла б завітати в царство раю,
В саду пройтися вранці по росі -
Гріхи мене поки що не пускають,
Але щодня літаю в космосі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371351
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.10.2012
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО