У людей покоротшала пам’ять,
Стала наче обточений пень.
Там де голкою в небо дивилась -
Обсипається листям, як день.
У людей зогниває надія,
Наче штиль, що торкнувся сердець,
Наче в небо розкидане пір’я,
Каменюкою падає ниць!
У людей покалічені очі,
Прілий смак і базар у вухах.
Від естетики гузно не товще - ё
«Красоті» доведеться вмирать!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371316
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.10.2012
автор: Ковила