_
Ой, там у неділю на базарі
Жінки чоловіків продавали.
А як буде до ладу,
То я й свого поведу
Та й продааааааам!
У барвистому халаті
Так ходила я по хаті
І горланила щосили
Цюю пісеньку красиву.
Зауважив мені батько: -
Це загнула, доцю, хвацько.
Ти його спочатку май,
А вже потім й продавай.
То я й мала. Матір Божа!
Щось на щастя то не схоже.
Мабуть, буду продавати,
Хоча лають батько й мати.
Так старалась, продавала,
Не за гроші, хоч за сало.
Не беруть! Що за халепа?
Торгувати так нелегко.
Може, все ж комусь подарувати?
Та бажаючих знайшлося небагато.
Все ж забрали. Добрій жінці – щастя.
Я й не вірила, що це мені удасться.
Не вернеться, маю я надію,
Продавати ж зовсім не умію.
Років з двадцять десь тому назад
Брали телевізори в прокат.
Та тепер – простіше все на світі.
Не прийдеться милого десь діти.
Кілька сот “єнотів”* за годину –
Ось вам вже й поповнення в родині.
Й вибір досить заширокий,
І ніякої мороки!
*убиті єноти – умовні одиниці
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371308
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 16.10.2012
автор: Ліоліна