З точки зору романтизму,
опишу політ на байку,
ну і дещо прагматизму,
хай не викличе це лайку.
Вільний ти, немов той вітер,
мчиш ти трасою собі,
трішки б ще і увись злетіти,
ти немов не на землі.
Але пильним маєш бути,
бо буквально ти взлетиш
і приземлення відчути,
ненайкраще, коли мчиш.
Повні груди ти вдихаєш,
світ навколо лише мить,
міць таку в руках тримаєш,
серце як двигун горить.
Пам'ятай, що як вдихаєш,
скло шолома закривай,
бо красу ти всю пізнаєш,
всіх комах, що містить край.
Коли дощ застав раптово,
краплі ловиш на ходу,
як крізь час летиш - казково,
відчуваєш всю красу.
Скло шолома не відкрити,
і не видно білий світ,
мокрий весь і все залито,
ти як дурень знову влип.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371252
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.10.2012
автор: Skifius