Я — дощ. Я падаю з неба,
Падаю на тебе. Мовчи. Так треба.
Я — дощ. Затікаю в твої таємниці.
Течу. Мовчу. Лечу.
Я — дощ. Той дощ, що вивчити б хотів
Топоніми твого тіла.
Я — дощ. Прикладаю палець до вуст.
Мовчи! Послухай, як хлюпоче дощ.
Я — дощ. Сховай усі парасолі,
Бо дощ не любить парасоль.
Я — дощ. Той дощ, що змити хоче
Твої гріхи.
Знаю, ти дощу не любиш.
Але я теплий, кучерявий дощ,
Як сльози у пухнастої хмаринки,
Течу до кожної шпаринки.
Щоб залишитись там навічно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371139
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.10.2012
автор: Ноїв Ковчег