Стеляться туманами, сиві коси осені,
Золотом прикрашені плаття і вінок,
Червоніє листячко, стрічкою між просіді,
Неслухняно бавиться диму завиток.
Ніженьки оголені, інеєм оздоблені,
На слідах сніжинками, паморозь лягла.
Рученьки хитаються, від вітрів утомлені,
Шаль, зорею зіткана, із плечей сповзла.
Неквапливо, граючись, промені над річкою,
Відблиском між косами, будять листопад.
І збігають похапцем, день за днем, вервичкою,
Чари диво-осені, їх незмінний лад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370861
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.10.2012
автор: Любов Чернуха