[У співавторстві із Т.П. ]
Старанні миті залишають птахи.
А нам терпіти фальші страх.
Куди подіти нескінченні цвяхи?
Лишайте сон всамтіненних невдах.
Лишайте сон і поринайте в небо,
Летіть у вись і не дивіться вниз,
Не обертайтеся назад, не треба!
Обмийте з себе весь буденний слиз.
А що, тоді, блаженні миті?
Чи їм доводити блискучий фарс?
І хвилі майже оповиті...
Хотів ще Місяць.Та отримуй Марс.
Лиш тоді душевний спокій,
В єдину мить все зміниться ураз.
Потонуть дні у радості глибокій –
Поневірянь не буде. І образ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370833
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.10.2012
автор: Вальдемар Феруменко