я бачила лише ті годинники,
що боязко дихали в глибинах його призначення.
двічі в хвилину вони зупинялись і ковтали майбутнє,
якого насправді ніде й не було.
масивні тіла їх з дерева вишні
застрягали в серцях пересічних,
що впали в око йому чи вишневу душу.
я бачила лише тих дітей,
які сиріли в його величезних альбомах
і плакали з світлин приречено й мовчки.
я не сміла торкатися їх виховання,
бо знала, що майбутнього їм не бачити
подібно вишневим годинниками
вже на поверхні його призначення.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370786
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.10.2012
автор: Biryuza