Щодня існуєш. Десь чекаєш піку.
Щоб днів додати знов вживаєш ліки.
І ніч зустрінеш. Діамант в оправі.
Життя іде. І ти ідеш по лаві.
Щодня існуєш. Голка серед моря.
Долоні склавши знову молиш Бога.
Момент втрачаєш. Біль далеко в горлі.
А одинокі – всі напевно «хворі».
Щодня існуєш. Промінь утікає.
У порожнечі вечір догорає.
Все ж юний погляд. А оправа – зморшки.
І безпритульний…чи попросить: «трошки»?
Щодня існуєш. Обіймаєш хмари.
Щомить боїшся, мов чекаєш кари.
Марнуєш час, лиш граючись пісками.
Бо смерть – це те, що не буває з нами?
2011 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370696
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.10.2012
автор: Марія Дачковська