Не хвилюй душі,
думкою глибокою:
золото на тлі
шелесту не спокою.
Мов би вчора ми
радо потішались,
листопадами,
осінню пишались.
Мов би вчора ця,
осінь надихала,
пам*ятається,
ти мене кохала.
Золота любов,
перша-не колишня,
опадала в кров,
поцілунком ніжним,
шурхоту листів,
німоти не чула,
у падінні днів,
серце оминула...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370681
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.10.2012
автор: Межа реальності