Сміялась плачучи Весна
"Що сталося з тобою"-
Її спитала подруга Зима
"Та так нічого"-
Відмовила вона
І плачучи пішла.
Ніхто ні где не гомонів,
Коли весна розтанула
Сама собою.
І перед великою травою
І перед срібною росою
Пала капелькою в море
Не мов краєчком ока зазирнув у вись
І то краєчко залишилося на суші,
Щоб спомин той про неї не погас -
У морі щирого натхнення
У морі вічного прощення
У морі вічного кохання
У морі надихання
У вічнім подиху прохання
Я не помру ніколи
Сказала і помираючи кричала" я так тебе і не дістала"
Хоч жалісно,
Та все ж з коханням та дівчина-весна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370677
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.10.2012
автор: Луа до Тон