Шукаю весни, та вона відлетіла;
Вже літа не буде ніколи.
Лишилась не я – лиш гріхи мого тіла
Живуть в зачарованім колі.
Руками ти можеш розвіяти морок
І сонце навік запалити.
Та я помилилась: мій бог – і мій ворог...
Під ноги – розпечені плити,
На плечі – лахміття, що дряпає шкіру,
У руки – терня, в очі – жару.
Я втратила все – бо утратила віру.
Так треба: за тебе покару...
2005.06.04
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370655
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.10.2012
автор: Анно Доміні