Дотліє відчаю зола. Минуть дощі і катастрофи.
У осені татарський профіль, вона все випалить до тла.
А ти сховай собі у вузлик напам"ять маківку тепла,
коли прийде твоя імла з-над палестинської Голгофи.
Кочують дні. Безцільний ряд: аби добути рік – і досить,
неначе все уже збулося в сухих степах календаря
і все погасло, і змаліло, і вицвіло. Але горять
червоні маки у полях. І ти зриваєш їх, і носиш
у чорному, мов ніч, волоссі,
і ні про що уже не просиш,
а просто дихаєш – як я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370477
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.10.2012
автор: Strannic