Хоч скільки крила не ламай,
У небо знову я взлечу.
Хоч скільки правду не питай,
У відповідь я промовчу.
Ламай мене або ж катуй,
Або ж і не скажи ні слова.
В останню мить вже не рятуй,
Фальшива просто твоя мова.
Фізично вбий мене, зруйнуй,
Мій дух незламний, нездоланний.
Даремно часу не марнуй,
Бо ні́коли. Ти ж бездоганний.
Чи зрозумієш ти колись,
Скорить мене тобі не вдасться.
Краще, за інше помолись,
Здайдеш ще, друже, своє щастя.
А я? Мене ти відпусти,
У небо ясне; і в останнє,
Пробач мені, й прошу прости,
За зламане навік кохання...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370296
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.10.2012
автор: Ксенія-Кароліна