Царапаючи твою душу
Сама і залічити мушу.
Залити рани саме тим,
Що потребуєш,лиш ти один.
Незмінно буду я вторити,
Що ладна завжди тебе любити
З дивацькими фантазіями
І різними екстазіями.
Нам вічно йти дорогами лісів
Й переживати сотні днів.
Ми в цьому світі знайдем шлях
Ще, мабудь, в тисячі полях.
Через високі трави перейдем
І вірте на слово, далеко забредем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370274
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.10.2012
автор: Нана Заєць