Малюк, що іграшці радіє,
Як спраглий кінь ковтку води,
Не має бруду в світлих мріях, -
Мов стиглий плід без гіркоти.
Проста і непідробна щирість,
Фонтаном б’є з його очей,
І відліта в далекий вирій
Зі швидкоплинністю ночей.
Скажи, дорослий – в чому виграш
Тісного натовпу років?
Лиш хижий він, мов погляд тигра,
Мов чорна зграя злих круків.
Не всім-бо досвід йде на користь,
І мудрість мозок огорта.
Шануєш людяність і совість,-
Не вкриє душу мерзлота.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370184
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.10.2012
автор: Олександр Обрій