Червоні крила.
Китиці звисають.
ДИВитись й бачити,
як Ти літаєш..
БерЕш за руку
і ведеш туди,
де тихим переливом
звуків від ключів
змітатиме сліди
із днів слюди
свідомість.
Зерно із двох частин
натомість
Ти знайдЕш,
в долоню тихо покладЕш,
в кулак стиснЕш
- Не загуби!
Крізь ніч пройдеш
затіненим Прийдешнім.
Молочний Шлях,
як у степу кулеша
розсиплеться
і Зорі змінять зміст
Минулого
і Місце Сили
наповниться Любов"ю.
До серця міст -
то погляд з глибини надсили
РозтрЕмтиться
і, наче жар в повітрі,
проявиться невпевнено,
та вміло
Із того світу зачароване єство
у наше
спільне тіло.
Вже яблука дозріли -
Лягають в руки вдячно,
як у ріку весло...
ВедЕш?
Уверх
і крилами лівіше...
Ми стали
аж на цілий вимір
сміливіші!
Щасливіші...
Свіжіший
Вітер
ніздрі роздува...
І знову чую я,
І ближчі, і рідніші -
Нові
Дива...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370040
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.10.2012
автор: LaLoba