Цвiли чорнобривцi на радiсть усiм,
Рум"янцем iх щiчки горiли.
Радiв тихий вечiр iх нiжнiй красi
i зорi до них гомонiли.
Та ранок принiс непоправну бiду -
Явилися першi морози.
Й заплакали квiти в осiннiм саду,
На землю стiкали iх сльози.
Стогнав вiд розпуки оголений сад,
Кущ квiтiв вмирав на межi.
Вже слав жовтий килим до нiг листопад,
I щось обiрвалось в душi.
Журливо у небi за обрiем зник
Останнiй пташиний полiт.
В саду ще вчувався то шепiт, то крик -
То квiти ридали iм вслiд.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370008
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.10.2012
автор: Лидия Науменко