Затуманила осінь у парках безкрайність алей,
Відібрала можливість перегляду дальніх кордонів.
Наче в димку заходять м’які силуети людей,
І зникають безслідно у білім пухнастім бездонні.
Обіймає студентку на лавці місцевий піжон,
І сороки стрекочуть про щось неймовірно важливе.
Відкривається погляду дивний омріяний сон,
Що суттєво пом’якшує настрій триденної зливи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369867
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.10.2012
автор: Віктор Нагорний