Біла ворона сама літала,
Біла прибилась у чорну зграю,
Вони її не дуже били,
Але, на жаль, не розуміли...
Біла від них тікала, летіла,
Та поверталася – бо їсти хотіла.
Чорні їй не заважали,
Але шмат кращий забирали...
У душі така ж, та білі крила б’ються,
Хоч над нею всі вони сміються –
Біла ладна їх усіх прощати
Аби не одній в небі літати... 06.07.1999
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369813
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.10.2012
автор: Яна Бім