Цей потяг завезе нас в нікудИ.
Покине і поїде десь на північ
Я,як завжди не знаю куди йти
Попереду й позаду ніч нас
Здається,зрушую стіну
Чи то ламаю чужі зливи.
Неначе,я давно живу
Вже сотню років.І щасливо.
Тремтить прощання на стіні.
Висять слова на вбитих цвяхах
Я буду плакати ввісні
Хай потяг мчить по рельсах й бляхах
Я буду вірити в казки,
Хай кажуть люди,що не варто.
Я вже не дам тобі руки
Хіба,прийде велике свято.
Сміятись буду я до сліз,
Нехай всі кажуть :»Божевільна»
Та потяг десь тебе відвіз
Крикнув на вітер,що я вільна
05/10/12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369599
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.10.2012
автор: malunivna