"Коли непевно робиш перший крок у Диво..."
Восени
розцвітають троянди
у долині троянд.
Твоє волосся
пахне їхніми пелюстками.
До грудей молоко прибуває
І я готова
годувати весь світ!
Каштановий квіт
Забуває,
що на вулиці
Жовтень.
Можна обійняти стовбур
і потрапляти у Космос,
і повертатись назад
з холодними
руками і носом.
Знайти
останні в цьому році
абрикоси,
щоб пригостити Тебе.
Зустрічати людей,
які посміхаються,
даруючи Сонце в речах.
Водограй,
наче монах
у своїх молитвАх
хилить воду землі
І від того
стається Райдуга!
Ти - народжений
біля ріки,
Через віки
перетворився
у мій
міст у Тишу.
І я
Тобі
Пишу,
Що я ніколи
не бачила
нічого схожого...
Дивного Перехожого
з очима синіми,
що дарує мені сенс
і спокою хвилі,
коли я
непевно роблю
перші кроки
у Диві...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369532
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.10.2012
автор: LaLoba