Так хочу все змінити,
якось по іншому прожити...
Якби ж то так було,
позвонити,почути те "алло",
звичним тобі голосом, а не так,
як зараз, просто абияк!
Набридло все, давно не плачу,
хіба для когось це важливо?
А знаєте,що я хочу?
щоб все було реально, не брехливо.
Якщо справді любиш, не приховаєш,
від людей ховаєшся, але почуття не переграєш.
Будь з тим, хто близький,
а не далеко бродить.
Якщо навіть й так,то вихід який?
не зможеш так спокійно жить.
Завжди хочу повернутись назад,
виправити попередні помилки.
А розумію, вже все не в лад,
бо все зламалось як сухі гілки.
Колись були такі люди,
з ними спілкування було чудом,
а зараз вони "просто так",
ніхто, з ними вже ніяк!
Так, я головне зрозуміла,
що робиться, то все на краще...
Колись багато я писала,
а тепер воно навіщо?
Боляче в очах бачити злість,
А ще гірше- байдужість.
а колись... що там рівняти?
неможливо зрозуміти!
А як можна зовсім кинути людину?
можна ж дати спробу ще одну.
Але навіщо,якщо для неї це не треба?
і ти вже не її потреба...
"Забути не можна,
повернутись неможливо"
не скористався вчасно шансом-твоя вина,
твоє життя, вирішуй що для тебе справедливо!
Люби,живи,спілкуйся,
і ні під кого не підлаштовуйся!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369517
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.10.2012
автор: Natalichka