Я їхала у поїзді до тебе.
Всміхався місяць лагідно мені,
блідим обличчям молодого Феба
виблискував у темному вікні.
Простягнутий між заходом і сходом
цей потяг цокотів навперебій.
І провідник приніс содову з льодом -
для спраглих душ жадаючий напій.
І ніч була. І ранок був. День перший.
І друга ніч. І знов чужий вокзал.
Усе подібне, тільки ставав менший
на небі мій величний ідеал.
І коли сьома ніч осіла птахом
(читачу романтичний мій, пробач),
я зрозуміла з невимовним жахом,
що замість Феба там сіяв рогач.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369455
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2012
автор: всесвіт