Був шепіт «люблю..» і більше ні слова
Ні звуку,ні ноти і жодних «але»
Так голосно наче безмовна розмова
Двох добре знайомих і хворих сердець
Повільні мелодії з вікон будинків
До болю знайомі…мов спинюють час
Пробуджують в пам’яті теплі картинки
Часів коли радість не покидала нас
Скажи,а бувало ,що ти у безсонні
Відтворював в пам’яті наш діалог?
А може складав у рядки монотонні
Для мене присвячений довгий пролог?
А як помічав у юрбі чорний плащик
То ноги несли тебе слідом за ним?
Ти б біг за моєю примарою в хащі?
Скажи, ти піддався б ілюзіям тим?
Наврядчи , гадаю…це складно прийняти
Любов наша вище небес піднялась
Між хмар загубилась і марно шукати
Вона колись теж блиску зір піддалась.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369392
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2012
автор: B@mbino