А знаєш, я перехотіла…
Бо беззмістовним є чекати так біди
Те, що цвіло, вже облетіло.
Додолу впали з дерева плоди.
Чорніли яблука, чорніли від гидоти.
І оселилась в тій чорнОті мошкара.
На вигляд стиглі, а один губами дотик –
І запах гнилі рвоту виклика.
Така сама твоя любов: красива,
А як скуштуєш – душу рве.
Без тебе я була щаслива.
З тобою, наче дивлюсь в дзеркало криве.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369327
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.10.2012
автор: Настя Мозгова