Рясніють під вікном останні квіти:
Ромашки, чорнобривці, паничі.
Вони для мене стали наче діти,
Засіли дуже глибоко в душі.
Буває по обіді у віконця,
Подихати повітрям сяду я.
На них дивлюсь,
як на промінчик сонця,
Що серед темряви.
В якій душа моя.
Та кажуть, що вже ось похолодає.
І грізні хмари, небо заснують.
Водою квіточки позаливає.
Вони помруть…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369245
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.10.2012
автор: Владислав Похилый