Там, де народжується нове щастя, завжди стійкий запах алкоголю.
Всі радісні танцюють навколо своєї бездарності кволої в колі.
Їх руки зв’язані ланцюгами тупості, що не приховує свого лиця.
Вони вважають себе шляхетними панами. Купа сміття.
Вони вибрали собі ідолів величних, таких, як вони із плоті і крові.
По своїм фотографіям намалювали вони бога, повного любові
До всього ницого і слабкого. Сморід їх душ сягає далекого неба.
Купа овець, що проголосили себе пастухами. О! Не треба
Думати, що хто-небудь може бути розумнішим за царя безголового.
На те йому влада і воля дана, щоб судити праведним судом. Нового
Нічого не ждіть, бо старе ще не вичерпало себе повністю. Кричіть,
Благайте ! Можливо, хтось спуститься до вас, забувши свою хіть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369144
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.10.2012
автор: Коваль Богдан