Кілометри до світла тягучі,
І колосить з блакиттям пітьми.
Пам’ятав, що безликий озвучив:
«Кольоровість створили не ми…»
Пам’ятав, що країна уяви
Не тепліє лише до весни.
І хотілось значної появи,
Щоб ходили до сонця човни.
І хотілося близькості ночі,
Не «кохати» людей з навмання.
Миролюбні та лагідні очі –
То твоїх перемог визнання!
Світло любить обдумані кроки,
Але з часом поглине пітьма…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369133
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 07.10.2012
автор: Вальдемар Феруменко