(Присвята божевільній з парасолькою, що танцювала на зупинці Боженко)
Пані з тоговічча.
Самотня дощова мольфарка..
Пульсує-ритмує бруківка міста
Під її дірчавими "човниками".
Попелясте небо сміється до сліз.
Сонце грає у хованки:
Сумота мармиз дратує його своєю несамістю.
Гукає-закликає:
"Витанцьовуйте малюнки всесвіту!
Видивляйтеся у дощових бульбашках свої сни-мрії!"
Похмуро й зневажливо дивляться зупинкові глядачі:
Спотворене видиво - крізь шпарину,
Та двері пізнання не наважуються відкрити
(Самість лякає більше ніж самотність).
Танцюй, Пані, танцюй!..
А всесвіт заспіває у тобі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369073
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.10.2012
автор: Ann Garu