Коли тоб сумно,дивлячиь у вікно бачиш життя таким,яке воно є;всі вдачі і невдачі Бога.Все що було в його мріях і фантазіях. Він мріяв-і зробив, чим же ми гірші. Ми теж можемо дивитися на світ,створений нами.Варто лише перетворити мрії на бажання і почати діяти.Все в наших руках.Коли починаєш думати про таке, то розумієш, що людство нікчемне.
Люди бояться втілювати свої бажання в життя,їх завжди хвилює думка спільноти - самовпевнених дурисвітів.Люди ні у що не вірять, вього боться і нічого з цим не роблять,бо вони нікчеми.
Люди не виконують своїх мрій і бажань, тому що зайняті лизаням чиєїсь дупи.Завжди гоняться за матеріальностями,лише для того,щоб втекти від своєї нерозвиненої духовної частини.
В цій біготні люди забули,що вони ЛЮДИ.Їм не хочеться жити в мирі і злагоді. Всім для щастя потрібна влада,богатства і інші матеріальні речі,хоча щастя - це стан душі, а не тіла.
Люди не розуміють власної нікчемності,бо в них немає часу обернутися в минуле і подумати про теперішнє.
Хоча,звичайно,є вийнятки.Я вірю справжніх ЛЮДЕЙ багато.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368808
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.10.2012
автор: Свєта