Твоєму коханню немає життя,
Бо ти й ніби вільна і ніби моя,
А осінь зрадлива, допоки жива,
Зриває сльозинки з сумного лиця.
Додолу покотяться біль та печаль -
Не стримує пісню самотній скрипаль,
Та музика лине крізь небо у світ,
Лиш ти не почуєш, бо серце - граніт.
А я не скриваю - вже віри нема,
Згоріла й надія у жовтні до тла,
Та я відчуваю, що в грудях щось є,
Можливо, кохання - лиш тільки слабке.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368532
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2012
автор: Салтан Николай