Слова пусті, коли вони у прозі,
Коли вони на вітер, просто так,
Коли розкиданні камінням по дорозі,
Коли не відчуваєш рими смак.
Коли не передати ними суть,
Переливаєш із пустого у порожнє,
Коли вони і змісту не несуть -
Вони не естетичні, не художні.
То лиш вібрація повітря навкруги,
Порожні коливання язиків.
Є купка тих, кому не до снаги
Життя у прозі із споконвіків.
І дівчина одна на ймення Рима,
Що вештається з Музою завжди -
Вони ж бо не чекають за дверима,
Ти їх не жди, просто за ними йди.
Нехай, то називають грою слів,
Нехай і не цінує те ніхто,
Не хочу бачити жахливих снів,
В яких мовчання буде золотом.
Поезія, це - завжди стан душі,
В поезії кохання, радість, біль -
Якщо, не відчуваєте, то не пишіть,
Лиш для поета то є досяжна ціль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368415
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.10.2012
автор: Jim Drake