Осінній грім… Яка то благодать
ці теплі краплі у раптовій зливі...
Так дзвінко по калюжах лопотять,
а я їм усміхаюся щасливо
немов дитина, мов давно колись
у люлі серця щастя колихаю,
а погляд лине у захмарну вись,
звідкіль сльозини небо виливає.
Прощальне соло теплого дощу...
Сюїта серця у стрімких акордах…
За літом ностальгію полощу
у цих небесних благодатних водах,
що краплями-сльозами на щоці
і на калюжі в бульбашці грайливій,
тремтливою росою на руці,
в цій осені задумливо-мінливій…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368283
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.10.2012
автор: Адель Станіславська