На першу книгу нашої одноклубниці "Душа на кінчику пера"
Здалось мені побачив я Тернаву,
містечко, що зовуть, як і Дунай,
в якім жінкам приносять в ліжко каву,
без цукру, але каву, а не чай.
В сукна містечку із часів Красінських,
де поселивсь на гербі журавель,
я гостював, читав прекрасні вірші
і вдячний їх газдині дотепер.
Я чув прекрасний запах матіоли,
та соняхами юності блукав
і щось таке близьке мені, знайоме
знаходив серед тих віршових барв.
А як на хвильку засумую вкотре,
то відкриваю збірочку і враз -
я знов мандрую по Подільських Товтрах
стежинкою Наталі на Парнас.
Читайте, переказуйте і вірте,
що незалежно осінь чи зима -
вмить розцвіте шпарагусом і миртом
ота душа на кінчику пера!
Так тримати, Наталю! Нехай ця перша ластівка покаже дорогу цілій зграйці поетичних збірок!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368249
Рубрика: Присвячення
дата надходження 02.10.2012
автор: Борода