Як женились Слава й Мира,
В них домовленість була:
Говорити правду щиру,
Яка б вона не була.
Із курорту якось Славка
Вчасно повертався,
Бо на жодну там панянку
Він не задивлявся.
Їхав в потязі,не спиться,
Мирочка ж чекає.
Раптом зирк-а із полиці
Ніженька звисає.
Він мацнув її за п’ятку,
Потім трохи вище.
І уже у П’ятихатках
Удвох вони вийшли.
Але Славка хлопець щирий,
Правда в нього понад все.
То вже звідти своїй Мирі
Есемесочку він шле:
«Лежу зараз я у ліжку,
Підвернулася нога,
Обнімаю і цілую.
Твій супруг Варивода.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368219
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.10.2012
автор: Galina Udovychenko