&&&&&&&&&&&&&&

Пам`ятаєш  Джульєту,    колись  так  мене  називав
Ох  Ромео  невже  тяжко  так  зрозуміти
Чом  тверезо  так  думав  й  для  мене  ти  квіти  зривав
Це  ще  треба  було  дівчині  брехати  так  вміти.

Ризкувала  я  всім  коли  ти  требував  допомоги
Ти  й  руки  не  зімкнув,  як  до  мене  біда  приповзла.
Хоч  ти  Майстром  не  був,  бо  не  мав  на  це  змоги.
Маргаритою  я  старалась,  й  для  тебе  була.

Я  наївна  така,  як  та  лотка  в  пустім  Океані.
Ох  навіщо  холодний  такий  ти,  як  вітер  нічний.
А  я  виявилася  одна,  ой  однісінька  в  ямі.
Навіщо  мені  дарував  поцілунок  солодкий  міцний

Заспокойся  ці  чари  не  діють  вже  більше  на  мене.
Не  повернеш  тих  днів,  що  колись  вже  були.
Зацвіли  знов  ромашки,  та  вони  вже  цвітуть  не  для  тебе.
Так  навіщо  вони  так  пишно  і  світло  цвіли.

Ох,  прощай  і  не  згадуй  вже  більше  про  мене.
Бо  відступлять  морози  та  сонце  не  сяє  для  нас.
Поцілуй  краще  рози,  морозні  ці  рози  за  мене.
Не  сумуйте  ви  друзі  мої  не  забуду  я  Вас.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368203
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 02.10.2012
автор: малина сладкая