То не слова,то лиш осінні смерки,
Ти їм віддався у полон п'янкий...
Розквітли болю світлі оберемки
Душа вернулась в марево чуттів...
А знаєш як?Усе колись минає...
Ти ж, змарнував вже свій останній крок.
Любов-німа,на ній вже не зіграєш...
Любов-слова,які спинив курок.
Їх вже нема!Вони взялися тліном!
Закрались ласо в пустку навісну...
І ти не той і марно мені віриш...
Облиш тих слів перейдену межу!
На сотні ж днів лишився тільки спомин...
Своїх висот вже добрела печаль...
Найкращих слів очима не говорять,
Найкращих слів не скажеш вже...Прощай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368110
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2012
автор: Христина Спринь