Ти усміхнено-роздратований,
Я ховаюсь у спеку від холоду.
Цим коханням ми так знедолені,
Що пора б уже бути порізно...
Не молитись на нашу історію?
Не поїтися болем дарма?
Не чекати від долі милостинь?
Не плекати того,що нема?!
Що ж,зупинимось ще хоч на хвилю
Я скажу тобі слів невідомих...
І повірю на мить,що щасливі ми
І між нами все та ж невагомість...
"Ти не любиш мене,я це знаю.."-
Скажеш ти все так просто і тонко
Я мовчу.Я кричу.Я кохаю.
І не втриматись більше нам осторонь.
p. s. (для Ю. К.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368104
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2012
автор: Христина Спринь