Ми не здавались. І ось – українці,
Не малороси і не селюки.
Невпокоренні . Ніякі чужинці,
Ніякі кари, ніякі хрести
Нам не страшні вже. І не лякайте!
Може, для вас це і новина?
Ви, що себе вважаєте Богом.
Ви не всесильні. В вас серця нема!
Це інвалідство. Без нації й совісті
Як ви посміли?! Для нас це святе.
Що ви повісили під нашим прапором?
Чаша терпіння. Крапля впаде.
Вже у брехні – як у отруті,
Як у болоті. Як у темниці.
Нас спонукають героїв забути.
Та це ж те саме, що душу згубити!
Ця боротьба вже давно в наших генах.
Як поранена правда заплаче до нас,
Ми не будем боятись, не будем вагатись.
Готуйтесь, перевертні! Йдемо на вас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368069
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.10.2012
автор: Надійка Голобородько