Я випила цю ніч усю до дна.
Тепер я тут.І мій нещадний сторож
шукає світ,а світу вже нема.
Він цілиться у щирість наче ворог.
О боже,як це дивно!Як банально!
Один момент...І сотні тих ночей!
А сором свій лиш віями вуаллю,
Я приховаю від пустих очей.
Холодна тиша.Звідкись провідниця
кричить на мене,мов оскаженіла.
А я прошу!благаю:"зупиніться!"
Постійте там...Я ще недолюбила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368027
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2012
автор: Христина Спринь