Мені так сумно, що нема вже сил терпіти,
Я закохався, та не так і знов не в ту.
Мені не хочеться душевно знов хворіти,
Не заслуговую я знов на біль таку.
Мені так сумно, та весь день я лиш сміявся,
Це або нонсенс, або просто парадокс!
В житті ніколи і ні з ким не зазнавався,
А тут прийшлось прийняти на ніч валідол.
Мені так сумно і душа на волю рветься,
Але їй вирвавшись нема куди піти.
Вона блукає днями, потім схаменеться,
І знов присяде тихо ранком на дворі.
І так зітхає, так їй холодно бідненькій,
І витирає вона сльози давнини,
А після того знов повернеться в маленький,
Для неї зроблений куточок дивини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367821
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2012
автор: Швабчук (Schwabchuk)