я тебе запрошу на каву.
одягнуся не по погоді.
я тобі, мабуть, не цікава,
бо розумні зараз не в моді.
буду мовчки сидіти весь вечір
і лиш слухатиму твій голос.
я ковтатиму свій еспрессо,
бо його ти мені замовив.
і хоч я не люблю тої кави,
і так само не любиш ти,
але нам вже стало цікаво
й досить тепло від гіркоти.
тиха музика грає у залі.
ми танцюємо. рухи тіл.
твої руки мене обійняли -
ти нарешті мене зрозумів.
рух за рухом. ми, мов одне ціле
пливемо повільно у ніч...
я нарешті тебе зрозуміла -
я для тебе не просто річ.
ти побачив в мені людину,
я не стала простою забавою...
танцювали ми без упину,
бо були одурманені кавою.
але музика все ж закінчилась,
і ми знову стали "на Ви"...
бо душа моя знову закрилась,
я мовчу аж до німоти.
подих рівний. і знову змерзла,
та я маю від тебе дарунок -
у той вечір додому принесла
на вустах палкий поцілунок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367820
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.09.2012
автор: Клара Т.