Втонули дні, зомлілі від чекання,
Чекають осені останнього ковтка,
Аби втонути в пишнім пориванні,
Згубити згубу у полоні сна
Снігової ванни.
Усе заснуло сном печерним,
Таким холодним — вічовим,
Увечері, де зорі сургучеві
Солoдять ввесь гіркий полин
Та ще перчений
Спомин.
Ослаблі руки жовтокольорові,
Останні сиплють сльози-пелюстки:
Летять, летять вони на волю,
Щоби ізнову вмерти залюбки,
Мов королі, блищать золоточолі,
Незаймано віддатись на віки,
Миті вечоровій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367815
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.09.2012
автор: Сергій Ожібко