Осіннє небо зорями увінчане
Вечірня прохолода освіжає.
З спекотним літом нині вже покінчено,a
Радієм зібраному урожаю.
Та з кожним роком старість наступає…
Не хочеться старіти, аж ніяк,
Душа ще молода, вона бажає
Затанцювати з хлопцями гопак.
Роки так пролетіли не помітно
Думками повертаю сторінки назад,
Стрічаю лиця всміхнені привітно
Й не хочу їх від себе відпускати.
Яке ж то щастя – бути молодим,
У безтурботній юності купатись,
Втішатися роками золотими,
А їх ніколи вже не наздогнати.
Та й з часом нам доводиться змиритись,
Його нікому вже не зупинить…
Любити старість доведеться вчитись
Вона вже відголосками дзвенить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367778
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.09.2012
автор: Слюсар Лідія (Рокитна)