Це була моя гроза,
Де блискавка ужалила,
Скажена, як оса,
І крила я розправила…
Твій грім не забарився,
Що несподівано так б’є,
І жаром взагалі вся
Я спалахнула, я не є.
Мене нема, я крапля,
Що впала і омила бруд
У совісті, мов шабля,
Яка січе безглуздя й блуд.
Я впиваюся озоном
І розчиняюсь у тобі,
Стаю новим законом –
Його не пишуть на стіні.
Цю таїну розкрити
Не просто й легко водночас,
З тобою ми вже квити,
Бо віднайшла я свій Парнас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367775
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.09.2012
автор: Лілея Лозова